Використання мнемотехніки під час корекційної роботи дає змогу розвивати асоціативне мислення та пам’ять дошкільників. А опрацювання логопедичних казок-зв’язок на основі мнемотаблиць — автоматизувати вимову певних звуків у мовленні дітей.

Мнемотехніка (або мнемоніка, з грецької «mnemonikon» — мистецтво запам’ятовувати) — це сукупність прийомів та способів, які спрощують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті. Це відбувається завдяки утворенню асоціацій, упорядкуванню інформації у вигляді комплексних візуальних образів.

Використання прийомів мнемотехніки задіює спостережливість і образне мислення: діти усвідомлено створюють асоціативні зв’язки між об’єктами.

Фахівці-мнемоністи наголошують: мозок людини найліпше запам’ятовує візуальні образи, позаяк основою психічних процесів є візуальне (образне) мислення, а також зв’язки між об’єктами (текстом, цифрами тощо).

     Мнемотехніка допомагає дітям:

керувати процесом запам’ятовування, удосконалювати своє мовлення, сприяє розвитку асоціативного й образного мислення, уваги. Найчастіше запам’ятовування відбувається мимоволі, коли якийсь предмет або явище потрапляє в поле зору дитини і зумовлює жваву реакцію.  Інформація «обростає» асоціативними зв’язками й закріплюється в пам’яті. Якщо ж дитина намагається вивчити й запам’ятати щось абстрактне, не підкріплене картинкою, асоціацією, — на успіх розраховувати не варто.

Використання в корекційній логопедичній роботі прийомів мнемотехніки допомагає педагогам:

розширювати словниковий запас дітей, розвивати навички словотворення, закріплювати правильну звуковимову, сприяти розвитку в дітей — зв’язного, експресивного та імпресивного мовлення, уміння працювати за зразком, правилами; слухати дорослого й виконувати його інструкції — це одне зі складних завдань для дітей з особливими освітніми потребами навичок «перекодовування» інформації, «переведення» візуальних символів у зв’язний усний текст, уміння самостійно застосовувати мнемотехнічні прийоми.