Один з викликів року пандемії — це «тестування на дорослість». Незалежно від віку, статі чи соціального статусу ми всі ставимо собі питання: «А що, якщо?» І далі в кожного свій сценарій.
Тривога народжується зі страху, страх — від незнання. Усвідомлення цих взаємозв’язків дає дорослому ключ до розв’язання завдання. Отже, щоб розвіяти страх і опанувати себе в тривожному стані, потрібно передусім знати. А для цього — розібрати ситуацію на складові частини. Критичне мислення нам у поміч.
Розберімо основні моделі взаємодії дорослого і дитини під час навчання та спробуймо в кожній вивести свою формулу зменшення стресу й тривожності.
Проговорюйте. Нейродослідники стверджують, що в кризові часи комунікація повинна займати від 80 % будь-якого процесу. Навчального — тим паче. Те, що продумано вами в голові, але не вимовлено словами, вважається невідкомунікованим. А отже — породжує в іншого фантазії. На жаль, між позитивним і негативним наш мозок завжди обирає мислити в бік гіршого.
Отже, свідомо мінімізуйте недомовленості. І батьки, і вчителі — найперші авторитети в очах учня. Гарний приклад — це не ідеальний. Гарний приклад — це адекватний і здоровий у будь-яких проявах і відповідний ситуації. Усе, що дорослі говорять і роблять, для дитини є вагомим. Хочете зменшити стрес і тривогу дитини — опануйте спочатку себе. Проговоріть з дитиною, як варто діяти в конкретних випадках. Прогнозованість зменшить тривогу.
Домовляйтеся. Важливо вміти не лише добре працювати, а й відпочивати. Іноді варто відкласти роботу на певний час. Якщо ви бачите, що дитина втомлена, запропонуйте їй взяти паузу. Але обов’язково проговоріть, як ви разом наздоженете всі завдання. Це навчить дитину цінувати себе і процес навчання. А також довіряти іншим та брати на себе відповідальність. У житті за такої ситуації дитина опанує навичку самозбереження, уміння фізично та психологічно перемикатися між процесами, ставити на паузу, коли відчує, що потрібна «підзарядка». І що важливо — не відчуватиме за це гнітючого тягаря провини, адже дорослий не засуджує, не тисне, а розуміє, цінує, підтримує і показує, як складне можна зробити осяжним у здоровий спосіб.
Святкуйте. У кризові періоди, коли тривога зашкалює, а невизначеність оточує звідусіль, важливим стає вміння віднаходити навіть найменші приводи усвідомлено порадіти за самого себе і відсвяткувати свою або спільну перемогу. Привід для маленького святкування: виконане домашнє завдання, вивчений довжелезний вірш, самостійно приготований сніданок. Святкуйте саме життєві повсякденні маленькі перемоги. Як — фантазуйте на здоров’я.
Досліджуйте. Нині і навчання, і робота, і міжособистісне спілкування лежать рівнозначно у двох площинах — реальній і цифровій. Замість спротиву й «захисту» від технологій спробуйте разом з учнями підхід дослідника й винахідника. Маєте уроки онлайн під час карантину — погляньте на процес ще й як на тестування програми розробників. Визначте в ній разом із дитиною свої ТОП-3 переваг і ТОП-3 недоліків, запропонуйте як користувач свою версію, як можна удосконалити навчання онлайн.